Заклади освіти вже відновили або планують відновити свою роботу. І у викладачів виникає природнє питання: як краще заходити в цей процес, що важливо враховувати? На онлайн-зустрічі 22 березня «Як організувати навчальний процес у новій реальності», яка була організована за підтримки IFES, я поділилась тим, що буду робити. Це не універсальна істина. Універсальних відповідей немає. У кожного викладача свій контекст: місцезнаходження університету, політика закладу, студенти, дисципліна, особисті обставини…
Тому я намагалась зосередитись на основних принципах планування своєї роботи. Можливо, комусь буде корисно. І дякую Iuliia Pachos за ідею, запрошення і за конспект. Текст вийшов довгий, але вже як є.
Отже,
Принцип перший: ми діємо в хаосі. А отже, нам лишається діяти без гарантій, що зразу вийде правильно, і готуючись приймати свої помилки.
Відповідно до моделі Кеневін (cynefin) Давіда Сноудена (зображення), коли ми стикаємось з проблемою, ми потрапляємо в точку безладу (disorder). В цій точці нічого не зрозуміло і поки що немає рішення. І щоб зрозуміти, як шукати рішення, перш за все маємо зрозуміти, з чим ми маємо справу: проста проблема, складна проблема, комплексна проблема чи хаос
- Проста проблема – знайома нам проблема, таке вже траплялось, знаємо рішення. Алгоритм такий:
- збираємо дані,
- визначаємо тип проблеми
- діємо відповідно (як правило, є одна правильна відповідь)
Це точно не наш випадок.
- Складна проблема – ці проблеми вже траплялися, але не в нас. Вже є експерти, є рішення, можна
звернутись до них чи до їхнього досвіду і обрати найкращий варіант вирішення з доступних. Алгоритм дій:
- збираємо дані та досвід
- аналізуємо
- діємо відповідно (як правило, є кілька правильних відповідь і треба вибрати найкращу для даного контексту)
Це не наш випадок. Є досвід інших країн, які пройшли війну але їх варіанти не підходять нам.
- Комплексна проблема – це проблема, де причинно-наслідкові зв’язки неочевидні, але ситуація дозволяє пробувати, експериментувати, обмінюватись досвідом. Алгоритм дій:
- експериментуємо (як правило, правильної відповіді нема, вона народжується в процесі)
- дивимось, що з того виходить
- діємо відповідно
Цей випадок нам знайомий, коли ми стикнулись з пандемією.
- Хаос – коли не зрозумілі причино-наслідкові зв’язки, коли немає на що опертися і за що вчепитися, це абсолютно нове, ситуація постійно змінюється, і головне – немає часу на дослідження та експерименти. Алгоритм дій:
- діємо, бо це єдине, що ми можемо (як правило, правильної відповіді нема, і передбачити наслідки своїх дій чи планувати важко)
- дивимось, що з того виходить
- діємо відповідно
Саме сюди ми потрапили. Скоріше за все ми зробимо багато помилок. Ймовірність того, що ми з першого разу зробимо все правильно і так, як потрібно, не дуже висока, занадто багато перемінних. Ми діємо, спостерігаємо що вийшло, діємо, якщо вийшло не дуже – змінюємо. І наша задача – перейти з точки безладу в хаос, тобто почати діяти.
Принцип другий: не можна ігнорувати “слона в кімнаті”
Діяти як раніше не вийде. Робити вигляд, що нічого не сталося не вийде. Все, що відбувається зараз, зачіпає і нас, і студентів. Взяти ті ж матеріали, формати, які у вас були, – це варіант, але не найкращий. Тому що ми стали інші, студенти – інші, країна змінюється.
Принцип третій: орієнтуємось на зроблене добре добро
Мені дуже відгукнувся допис Andrew Bespalov про різницю між «зробити щось з добрим наміром», «зробити добро» і «зробити добре».
Зробити з добрим наміром. Ми всі добре знаємо, куди веде дорога, вимощена добрими намірами. Так трапляється, коли дія орієнтується не на того, заради кого це все (студент, викладач, система освіти), а на того, хто діє (що, на мою думку, цим людям потрібно). Привіт, людиноорієнтований дизайн Коли викладач говорить зі студентами, і розуміє їхню потреба на зараз, є шанс зробити добро. Коли МОН звертається до ЗВО, щоб зрозуміти, яка підтримка зараз потрібна, є шанс зробити добро. Якщо університет цікавиться, чи може викладач зараз відновити викладання, є шанс зробити добро. Якщо я не говорю зі студентами, то я не роблю добро, роблю з добрим наміром.
З позиції викладача, робити добро – це пам’ятати, що для моїх студентів зараз в пріоритеті може бути не навчання, що мої студенти отримують зараз таку освіту, як ніхто і ніде в світі. Вони отримують освіту через життя. Цей досвід унікальний. Це робить їх унікальними людьми і унікальними професіоналами в майбутньому. Робити добро – це зосередитись на тому, що буде зараз найкорисніше для них, зосередитись на тих компетентностях, які потрібні зараз (наприклад, критичне мислення чи самозарадність та взаємопідтримка). Щоб це зрозуміти потрібно комунікувати зі студентами.
Зробити добре. Тут треба пам’ятати про кількість і якість. В силабусах у вас є певна кількість тем і занять. Але пам’ятаємо що ваші заняття – це той час, коли ви зі студентами маєте можливість покумунікувати. Скоріше за все у вас не вийде добре зробити все, що ви запланували. Ми робимо добре, але приймаємо те, що не встигнемо зробити все, що запланували.
Що з цим робити?
КРОК 1
✓ Ми приймаємо, що діємо в хаосі, що опор майже немає. Приймаємо те, що ми можемо робити помилки
✓ Приймаємо факт наявності слона в кімнаті.
КРОК 2.
Потрібно визначитись зі стратегією «щоби що?» . Спираємось на зворотній дизайн – починаємо з кінця. Зрозумівши, куди ми йдемо, стане зрозуміло, як іти.
Вирішуємо для себе, для чого я це роблю? щоби що? Тут можливі різні варіанти.
- Щоб студенти могли отримати диплом
- Щоб я міг/могла отримувати зарплату і мати за що годувати дітей
- Щоб відволіктися від трешу навколо і зберегти своє ментальне здоров’я
- Щоб відволікти студентів від трешу навколо і зберегти їхнє ментальне здоров’я
- Щоб світ став кращим
- Ваш варіант
Це питання не має правильної відповіді. Але ваша особиста відповідь на це питання допоможе
- знайти опору, щоб рухатися далі в хаосі, і організовувати своє викладання. Наприклад, якщо ваша ціль, щоб студенти відволіклись від трешу, то вам потрібно дати простір для комунікації студентів, обговорити з ними, що допомагає їм відволіктись.
- зберегти вам простір в думках. Через стрес і шок, ми не можемо думати, як раніше, не можемо робити стільки, скільки раніше. Постійно нагадуйте для чого ви викладаєте, “щоби що”. І тоді легше буде обрати з усіх можливих активностей ті, які відповідають вашому «щоби що».
- Позбутися комплексу провини (якщо він у вас є). Комплекс провини – це найчастіше про те, чи відчуваємо ми себе корисними. Запитайте себе, де з мене більше користі. Чим би ми не займалися, було б добре щоб ми приносили користь, а не шкоду. Не шкодити – це теж корисно. Детальніше про стратегію та комплекс провини у вебінарах Уляна Ходорівська, (посилання лишу в першому коментарі)
КРОК 3
Визначаємось, як саме діємо. Важливо зробити попередній аналіз, хоч це і складно. Робіть це на папері або в онлайн документі. Намагайтесь не тримати усе в голові. Вивантажуйте інформацію з мозку – запишіть, поставте нагадування, якщо придумали щось, обов’язково запишіть.
- ЩО Я МОЖУ І (НЕ МЕНШ ВАЖЛИВО) ЩО Я НЕ МОЖУ
Сили (як швидко я втомлюсь, скільки часу працювати, скільки робіт перевірити, скільки занять провести, а скільки просторі дати студентам, скільки сплю, скільки їм)
Час (скільки часу, тижнів, пар, скільки реально часу, щоб дійти до кінця курсу, скільки у вас часу є на підготовку занять і перевірку завдань)
Доступ до матеріалів (чи є у мене матеріали, до яких звикла, чи є у мене підручники)
Доступ до технологій (що мені зараз доступно, якщо у вас немає доступу до ноутбуку, можливо месенджери в телефоні будуть вашим освітнім просторі)
Які теми я (не)готовий/а обговорювати (які теми мене зносять, викликають сильні емоції і я не готов/ва говорити за студентами)
- ЩО МОЖУТЬ МОЇ СТУДЕНТИ (ми прямо у них запитуємо у безпечному форматі – чат, гугл-форма тощомо у безпечному форматі – чат, гугл-форма тощо)
Сили
Час
Доступ до матеріалів
Доступ до технологій
Які теми вони (не)готовий/а обговорювати
- МЕТОДИКА
Вибираємо компетентності – що для наших студентів важливе саме зараз – які вміння та компетентності, зосередьтесь на тому, що студентам потрібно вже зараз. Зараз всім дуже важко зосередитись на майбутньому. Якщо зараз говоримо про майбутнє є два режими: те що актуально саме зараз і режим мріяння. Тому компетентності – ті, які потрібні зараз і ті, які з’являються в режимі мріяння.
Вибираємо теми – що важливо в першу чергу, до яких тем ви і студенти готові
Передбачаємо простір для думок та емоцій – це не означає перетворення курсу в агресивні чи сумні обговорення, але студенти можуть виражати себе через меми, пости, тексти. Включайте завдання, через які вони можуть виражати свої переживання, можна встановити правила для таких, робіт.
Обираємо формат курсу. В ідеалі асинхронний курс з консультаціями. Зараз всі в дуже різних умовах. Формат залежить від того, де студенти. Якщо є можливість зробити асинхронний режим, це добре – якщо є текстові матеріали, краще, ніж відео. Онлайн зустрічі краще перевести в режим консультацій з викладачем для тих, хто може приєднатись, а відвідування опційне.
КРОК 4
Переконуємось, що ми врахували техніку безпеки
Пам’ятаємо, що опорі теж потрібна опора. Ви для своїх студентів будете опорою. Заняття – це те, що відбувається регулярно. Регулярність дає нам відчуття контролю у всьому цьому стресі. Вам потрібно турбуватися про себе, адже тоді ви і турбуєтесь про студентів. Подумайте про свої джерела сили, адже чим краще ви будете почувати себе, тим кращою опорою ви будете для студентів. Обрайте задачі по можливості ті завдання, які вас наповнюють. Звертайте увагу на сигнали свого тіла (якщо хочеться спати, краще поспати). Розділяйте те, на що ви можете впливати, і те, що знаходиться поза зоною вашого впливу. Пам’ятайте, що викладання має нас наповнювати, а не виснажувати, але студенти не зобов’язані бути опорою нам. Ми маємо подбати про свою опору самостійно. Турбота про себе – це:
- Не працювати з надмірною кількістю завдань
- планувати робочий день та робити перерви
- поважати свої та чужі кордони
- сон, фізична активність, здорове харчування
- створювати кола підтримки з колегами
- дозволяти іншим дбати про вас і робити для вас щось
- свідомо концентруватись на тому, за що можна дякувати
Обережно обираємо теми для обговорення. Обережно використовуємо звуки та зображення. Пам’ятаємо, що є теми, які точно будуть чіпляти. Ми даємо дозвіл студентам (і собі) не брати участь в обговоренні. Кожен раз включаючи чутливу тему перепитуйте себе “щоби що”, “чи відповідає це моїй стратегії”
Вчіться самі і вчіть студентів, що робити, коли «накрило». Коли людину накриває, є два способи: перейти в раціональне (наприклад, описувати, що я бачу перед собою) або зосередитись на тілі (наприклад, поставити дві ноги на підлогу і тупати по черзі правою та лівою, відчуваючи, як підошва впирається в підлогу). Підберіть 2-3 заземляючі вправи (grounding exercises). Якщо ви бачите що на вашому занятті зносить чи накриває когось чи вас. Перше, що ми робимо – помічаємо “слона”. Пропонуємо студентам зробити перерву і зробити разом заземляючі вправи. Ось рекомендації для екстренної допомоги, з якими я познайомилась на тренінгу норвежської еспертки по роботі з травмою Elisabeth Langdal та адаптувала до викладання:
- Зосередьтеся на власному тілі. Обніміть себе, помацейте, де ваші руки, плечі, ребра, ноги. Можна поплескати себе по всьому тілу.
- Змініть положення, подихайте, встаньте, відкрийте вікно, зробіть перерву, випийте води, відчуйте під собою землю.
- Змініть тему чи вид діяльності.
- Використайте метакомунікацію: поговоріть про те, що відбувається тут і зараз
- Покличте колегу на заняття, де хвилюєтесь, що вас може накрити, будьте вдвох у складних темах
- Подивіться на щось у кімнаті, що б нагадувало вам про хороше. Наприклад, у мене в кімнаті, де я працюю (тай живу ) висить напис “Це не назавжди”
Пам’ятаємо, що є різниця між «знаю», «вмію» і «роблю». Можливо, ви тут не прочитали нічого нового. Але чи ви дійсно застосовуєте знання на практиці. І так само одне лише читання статті не допоможе
Отже, ось алгоритм відновлення викладання:
Виходимо з безладу (хоч і в хаос)
Беремо «слона» до уваги
Визначаємо власний пріоритет
Оцінюємо власні ресурси
Оцінюємо ресурси студентів
Обираємо пріоритетні цілі та очікувані результати навчання
Перевіряємо, чи це добро чи добрий намір
Діємо, спостерігаємо, вносимо зміни
Турбуємось про себе
Нижче – не універсальний алгоритм, а лише мої пропозиції щодо необхідних кроків, які можуть виконуватись як послідовно, так і одночасно з внесенням змін, бо ж пам’ятаємо про підхід до викликів хаосу (див. частину 1)
Буду вдячна за доповнення в коментарях, бо ж я точно згадала не все.
КРОК 1
Виявляємо, де наші студенти, зокрема студенти випускних курсів. Це можна зробити через чати факультетів/груп, якщо такі є, гугл-форма тощо. Важливо дізнатись наступне:
Де вони знаходяться
Чим займаються
Чи можуть повернутись до навчання, якщо так, то
Чи можуть відвідувати заняття в синхронному форматі, тобто відвідувати (онлайн)зустрічі наживо
Чи можуть навчатися в асинхронному форматі, тобто проходити матеріали та виконувати завдання тоді, коли виходить
Чи мають постійне підключення до інтернету
Мають ноутбук чи лише телефон
Яка підтримка від університету була б допомічна
КРОК 2 (одночасно з першим кроком)
Виявляємо, де наші викладачі. Це можна зробити через чати кафедр, якщо такі є, гугл-форма тощо. Важливо дізнатись наступне:
Де вони знаходяться
Чим займаються
Чи можуть повернутись до викладання, якщо так, то
Чи мають доступ до своїх матеріалів по курсу
Чи потрібна допомога в пошуку альтернативних матеріалів (наприклад, дотичних курсів на Coursera)
Чи можуть проводити заняття в синхронному форматі, тобто (онлайн)зустрічі наживо
Чи мають постійне підключення до інтернету
Мають ноутбук чи лише телефон
Чи можуть створити частину в асинхронному форматі, тобто підібрати та скомпонувати матеріали так, щоб студенти могли опанувати їх самостійно і виконувати завдання тоді, коли виходить
Яка підтримка від університету була б допомічна
КРОК 3
На рівні університету потрібно прийняти рішення, щодо наступного:
Що робимо, якщо студент не виходить на зв’язок та/або не може продовжити навчання (наприклад, автоматично надається можливість переслухати курси на наступний рік, автоматично оформлюється академвідпустка тощо)
Що робимо, якщо викладач не виходить на зв’язок та/або не може продовжити викладання (шукаємо заміну? пропонуємо курс на відкритій платформі? переносимо курс на наступний семестр?)
Чи зараховуємо кредити за онлайн курсах на відкритих платформах (наприклад, та ж Coursera). Якщо так, то хто формує та пропонує перелік курсі для тієї чи іншої спеціальності, як буде перевірятись успішність проходження курсу, замість яких курсів (якщо релевантно) буде проводитись таке перезарахування.
Що робимо з курсовими, дипломними та захистами (наприклад, переносимо на осінь?)
Відміняємо вимогу щодо обов’язкової присутності на онлайн зустрічах
Чи є/можна знайти університети-партнери, до яких можна звернутись за підтримкою у вигляді:
– тихого місця з ноутом та інтернетом для викладачів та студентів, які є в цьому місті
– курсів, які студенти могли б пройти в рамках програм обміну
– тимчасове викладання чи навчання для викладачів та студентів, якщо університет не може зараз відновити роботу
На основі рішень, в залежності від корпоративної культури університету, приймаємо нормативні документи.
КРОК 4
Для студентів прописуємо (в ідеалі у вигляді тексту і інфографіки) алгоритм дій на такі випадки.
Що робити, якщо я студент(ка) випускного курсу
Що робити з захистом курсової
Які курси на відкритих платформах я можу прослухати, щоб вони були мені зараховані
Як отримати зарахування курсу на відкритій платформі
Що робити, якщо я волонтер
Що робити, якщо я зараз в лавах ЗСУ
Що робити, якщо я не маю надійного інтернет зв’язку
Що робити, якщо я маю можливість зараз навчатися в закладі за кордоном
Де я можу отримати підтримку (матеріальну, психологічну тощо)
КРОК 5
Для викладачів прописуємо (в ідеалі у вигляді тексту і інфографіки) наступне:
Що робити, якщо я науковий керівник курсової/дипломної
Що робити, якщо я зараз не можу викладати
Як використати курс на відкритій платформі у своєму викладанні
Вимоги до успішності студентів (наприклад, про опційність онлайн зустрічей)
Як буде відбуватись сесія
Де я можу отримати підтримку (матеріальну, психологічну тощо)
Я розумію, що тут більше питань, ніж відповідей. І я наразі не займаю посаду, де можу пропонувати варіанти рішень. Втім, як знаємо, сформульоване питання – це вже половина відповіді.
Сили, миру і перемоги всім нам
Все буде Україна
