Цікаво, що омфортність системи освітлення будинку полягає не тільки в правильному виборі освітлювальних приладів, але і в зручному розташуванні апаратів управління цим освітленням, тобто вимикачів. Справжнім подарунком від конструкторів можна вважати такий винахід, як прохідні вимикачі, завдяки яким ми можемо повноцінно керувати одним з джерел світла з двох і більше точок, наприклад з різних кінців довгого коридору. Його пристрій дещо відрізняється від звичайного вимикача, відповідно, підключення і установка прохідного вимикача також будуть мати ряд особливостей.
Незважаючи на зовнішню схожість більшості вимикачів, звичайний пристрій є простим переривником електричного струму. Він служить для замикання/розмикання ланцюга і може перебувати тільки в одному з цих положень, так як має тільки два отвори для проводів: вхід і вихід. Навіть якщо ви виберіть кілька звичайних вимикачів, це не дасть вам можливість коректно керувати джерелом світла з різних точок: лампочка не зажевріє, поки хоч один переривач буде розімкнений.
Бажаного ефекту можна досягти, тільки якщо скористатися парою прохідних вимикачів. Принципова відмінність таких пристроїв полягає в тому, що вони містять по три отвори для проводів: вхід і 2 виходи. В залежності від положення вимикача надходить струм може бути направлений або по одному дроту, або за другим, що дає можливість кожному з апаратів рівноцінно і в будь-якій послідовності управляти лампочкою з різних місць.
Тепер, коли принцип функціонування системи ясний, залишилося тільки розібратися з тим, як правильно з’єднати дроти в розпаючною коробці.
Для початку слід розділити проводу на трійки:
- вступна трійка: фаза, нуль, земля;
- вихід на лампочку: нуль, земля, фаза;
- 3 дроти від першого вимикача;
- 3 дроти від другого вимикача.
Зверніть увагу: колір проводу вказує на його функцію. Нуль, як правило – з синім, фаза – з коричневою, а земля – з жовто-зеленою опліткою. Безпосередньо підключення слід розпочати з’єднання з того, що йде на лампочку: спочатку нуль, потім земля. Трохи складніше буде з фазою. Вступний фазовий провід необхідно підвести до першого вимикача, а фазовий дріт від лампочки – до другого вимикача. Тепер з’єднуємо обидва виходять дроти від кожного вимикача між собою і перевіряємо систему в дії. Джерело світла повинен поперемінно загорятися і гаснути після натискання клавіші будь-якого з вимикачів. Якщо це не відбувається, значить, необхідно ще раз перевірити порядок і якість всіх з’єднань. Зверніть увагу: в одного ланцюга може використовуватися тільки два прохідних вимикача. Решта задіяні в ній апарати, незалежно від їх кількості, мають інше внутрішнє будова і називаються перекидними. Навіть при першому погляді на схему стає ясно, що місця ще для одного вимикача з трьома отворами в ній просто немає. Тому у перекидного вимикача їх чотири: два для проводів від першого прохідного пристрою і два від другого. Кількість перекидних вимикачів, які можна додати в ланцюг між двома прохідними, теоретично не обмежена. У будь-який момент за допомогою кожного з них можна змінити стан джерела світла на протилежне. Зверніть увагу: справжні професіонали здійснюють всі з’єднання проводів в розпаючною коробці, а не намагаються заховати їх у подрозетниках. Для того щоб додати трохи впевненості починаючому майстрові, слід зазначити, що навіть досвідченим електрикам інколи доводиться поламати голову над тим, щоб така система працювала безвідмовно. Буде дуже прикро і невигідно переробляти ремонт, якщо ви виявите допущену помилку тільки тоді, коли фінішна обробка вже завершена і залишиться лише повісити люстри. Тому обов’язково оціните і кілька разів перевірте правильність підключення прохідних і перекидних вимикачів ще на ранніх етапах монтажу.
