Україна стала членом “енергетичного Євросоюзу” під час війни. Що це означає
“Україна стала членом “енергетичного Євросоюзу”, – повідомив у твіттер президент Зеленський. – Завершилось об’єднання української та європейської енергосистем”.
Він також коротко пояснив значення цього:
“Тепер наша електроенергія тече в ЄС, а європейська – в Україну”.
Іншими словами, коли в Україні виникне потреба у додаткових обсягах електроенергії, вона може звернутися до європейської енергосистеми по допомогу. А коли вироблятиме надлишок – а так часто було у довоєнні часи, особливо враховуючи потужності української атомної енергетики, – то може продавати свою електроенергію до Європи.
Раніше український енергетичний експорт був можливий лише через так званий Бурштинський “енергетичний острів”.
Єдиний “енергетичний фронт”
Як відзначив міністр енергетики України Герман Галущенко, приєднання до енергетичної системи Європи сталося під час війни і набагато раніше запланованого.
“Україна приєдналася до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи ENTSO-E на рік раніше запланованого”, – написав він у фейсбуку.
“Сьогодні на енергетичній мапі Україна стала частиною ЄС. Наша енергосистема відтепер є частиною об’єднаної енергосистеми Європи”, – зазначив міністр енергетики.
Енергосистема України від’єдналася від систем Росії та Білорусі вночі 24 лютого, за кілька годин до нападу Росії на Україну.
Тоді передбачалося, що це будуть планові випробування системи на міцність лише на три дні, а загалом приєднання до європейської системи має відбутися на початку 2023 року.
У спільній енергосистемі з Росією та Білоруссю Україна працювала ще з радянських часів, отримуючи звідти електроенергію, якої бракувало під час “пікового” навантаження.
Після початку війни Україна вирішила не повертатися до енергетичних зв’язків із Росією та Білоруссю, а її енергосистема працювала без збоїв весь час російської агресії, попри бойові дії та захоплення російськими військами найбільшої у Європі Запорізької АЕС.
“Росія захопила і бомбила наші станції, в тому числі атомні, наражаючи світ на ризик атомної катастрофи. Але українська енергосистема вистояла. Всюди, де було можливо, наші енергетики забезпечували людей електроенергією – військових і цивільних, домогосподарства і підприємства”, – повідомив міністр енергетики.
За його словами, це означає, що “Україна і Європа становлять тепер єдиний енергетичний простір. Єдиний енергетичний “фронт”, де ми підсилюємо одне одного”.
“Історична подія”
В операторі української енергосистеми НЕК “Укренерго” назвали приєднання до енергосистеми Європи “історичним”. Там повідомили, що саме рішення ухвалили ще 11 березня, а “фізичні операції по з’єднанню енергосистем проведено протягом 16 березня”. Разом із Україною до енергосистеми Європи приєдналася і Молдова.
“Цей крок дасть Україні можливість отримувати електроенергію, якщо агресор продовжить нищити нашу енергетичну інфраструктуру, і тим самим зберегти стабільну роботу енергосистеми”, – пояснили в “Укренерго”.
Там зазначили, що підготовка до цього тривала п’ять років, а тому Україна була технічно готова, залишалося випробувати систему на міцність.
“Вона довела свою стійкість, стабільно працюючи в автономному режимі під час військової агресії з боку Росії”, – зазначають в “Укренерго”.
Але найбільше переваг від приєднання до європейської енергосистеми Україна відчує після завершення війни.
“Синхронізація відкриє і для України, і для Європи широкі можливості для розвитку енергетичного ринку, переходу на відновлювані джерела енергії та зміцнення енергетичної безпеки Європи”, – заявив голова правління НЕК “Укренерго” Володимир Кудрицький.
Втім, залежність України від російської та білоруської електрики до війни була мінімальною, – за весь 2021 рік, за даними “Укренерго”, весь імпорт електрики становив 1,1% всього електроспоживання в країні, майже 70% імпорту припало на Білорусь, а 10% дала Росія.
Натомість залежність України від поставок російських та білоруських нафтопродуктів була критичною (до 70%), а також значною була залежність від імпорту вугілля та газу, який хоч і надходив за “віртуальним реверсом” із Європи, але був переважно російським за походженням.