Світлої пам’яті Анатолія МОКРЕНКА

 

Помер видатний оперний співак, народний артист України

Анатолій   Мокренко.

З глибоким сумом зустріли в ІЕЕ КПІ ім. Ігоря Сікорського тяжку новину:

 24 березня 2020 року,  на 88 році життя, після тяжкої хвороби пішов у вічність славний син і гордість України,  легенда Українського оперного співу та української пісні Народний артист  України, Народний артист СРСР, Лауреат Державної премії Грузії імені Паліашвілі, Державної премії імені Тараса Шевченка –

Анатолій Юрійович МОКРЕНКО…

Народився Анатолій Мокренко 22 січня 1933 року в мальовничому селі Терни на Сумщині в багатодітній сільській сім’ї.

Любив вчитися, закінчив з золотою медаллю школу, вступив на навчання до Київського політехнічного інституту на Гірничий факультет (тепер ІЕЕ), який закінчив з відзнакою в 1956 році. За фахом гірничий інженер. 7 років   працював на гірничих підприємствах Закавказзя, Уралу, України.

В житті ставив високі  цілі і завжди досягав їх. Ще змалечку в його душі і серці жила палка любов до музики і української пісні. Мріяв про сцену.  Паралельно з роботою  навчався на  заочному відділенні Київської консерваторії. Після її закінчення в 1963 році повністю присвятив себе мистецтву: в 1963-1968 роках – соліст оперної студії Київської консерваторії, з 1968 року – соліст Київського оперного театру.  У 1991-1999 рр – генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Т. Шевченка, з 1985 року і до кінця свого життя – професор кафедри вокального співу Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 

Талант від Бога з ліричною душею. Його унікальний баритон лунав над планетою на самих знаменитих сценах в десятках країнах світу і всієї милої його серцю – України. Був членом жюрі міжнародних конкурсів. Його вихованці співають у провідних оперних театрах України і світу яких він підготував як професор кафедри оперного співу Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. Підтримував, допомагав  і давав дорогу у музичний світ талановитій молоді. Був першим виконавцем і дав путівку в життя шедевру української пісні – “Два кольори “.

Колектив ІЕЕ КПІ ім. Ігоря Сікорського пишається своїм славетним випускником Анатолієм Мокренком, життєвий шлях якого розпочався  на Гірничому факультеті КПІ. Він ніколи не забував дороги до рідної Альма-матер – КПІ.  Ще зовсім недавно,  на святкуванні 70-річчя рідного факультету він був разом з нами, в центрі уваги, приймав активну участь у святі. Зробив палку промову, і під захоплені оплески заспівав зі сцени в переповненому Палаці культури КПІ свою улюблену пісню – “Два кольори”. Зробив безліч фото зі студентами і співробітниками ІЕЕ, написав багато автографів.

Ніщо не віщувало біди… Пообіцяв прийти на 75-річчя ІЕЕ, яке відбудеться в 2021 році.

Патріот України, рідного Сумського краю, КПІ і рідного факультету. Напрочуд скромна, душевна, чуйна і відповідальна людина. Дуже багато допомагав Сумщині, рідній школі в селі Терни, залишивши після себе зворушливу і світлу пам’ять. На жаль, нинішні обставини обставини не дали нам можливості зібратися і провести його в останню путь, посидіти разом з друзями, рідними,  близькими і згадати його віхи життя, студентські роки на гірничому факультеті КПІ, його успіхи і досягнення в музичному мистецтві.

В своїй книзі “ЗНАЙТИ СЕБЕ “ де багато місця приділено і рокам навчання в КПІ на гірничому факультеті, є епіграф написаний ним, і  за яким він прожив усе своє яскраве життя :

Обіймаючи світ, вирушаємо сміло,

Щоб під сонцем зробить те що серце веліло !

Друже мій ! Не старій ! Не здавайся без бою !

У атаках розвій порох літ за собою.

Почуттям молодим і завзяттям юнацьким,

У атаках дзвени наче шабля козацька

Анатолій Мокренко.  Славетний син України  назавжди залишиться в наших душах і серцях.  Сумуємо… Вічна пам’ять. Вічний спокій.  Земля пухом.

З повагою, до світлої пам’яті Анатолія МОКРЕНКА

від імені колективу ІЕЕ – Микола Сергієнко, ІЕЕ  КПІ