«Я твердо вірю в зелений водень, як рушійну силу нашої енергетичної системи майбутнього», – сказав Тіммерманс на зустрічі з екологічним комітетом Європейського парламенту в четвер (28 квітня).
«Водень буде ключовим елементом нашої економіки майбутнього», – додав він під час дискусії, яка висвітлювала вплив війни в Україні, стан нового кліматичного законодавства Європи та продовольчу безпеку.
Стратегічні альянси
Зустріч відбулася після того, як Росія припинила постачання газу до Польщі та Болгарії, а ЄС намагається відмовитися від використання російського викопного палива.
Тіммерманс зазначив, що в той же час це означає, що Європі знадобиться більше скрапленого природного газу (СПГ) і газу з газогонів інших партнерів. Це паливо має надходити з найрізноманітніших країн-постачальників, щоб ЄС не став надмірно залежним від когось одного, додав він.
Однією з проблем з цим, однак, є те, що багато постачальників шукають довгострокові контракти на викопний газ, але бачать, що попит в Європі, ймовірно, зменшиться, оскільки вона декарбонізується та звертається до відновлюваних джерел енергії.
Таким чином, Європейська комісія пропонує довгострокове партнерство, яке почнеться з поставок СПГ і «закінчиться у водневій економіці», за словами Тіммерманса.
«Чи є це чимось на кшталт прив’язки до СПГ? Ні, якщо ми пропонуємо проекти довгострокової співпраці, які рухаються в напрямку водню», – пояснив він.
Тіммерманс уявляє собі водневу економіку навколо Середземномор’я, де кожна країна залежить від іншої, і кожна має «частку у цьому виробництві, розподілі та використанні зеленого водню».
Це – майбутнє, каже Тіммерманс. «Так ви створюєте більше стабільності в геополітичній системі. Таким чином ви відкриваєте величезні можливості для розвитку Африки».
ЄС уже дивиться за межі своїх кордонів, коли мова заходить про майбутні поставки відновлюваного водню. Німеччина, зокрема, намагається налагодити партнерські відносини з такими країнами, як Австралія та Північна Африка.
За словами Тіммерманса, в той час як Європа має «складні відносини» з такими країнами, як Єгипет і Туреччина, ці країни збираються виробляти відновлювану енергію «у кількостях, які перевищують їхні власні потреби».
Ідеальним, за його словами, було б транспортування відновлюваної електроенергії через кабель від європейських партнерів до ЄС, але там, де це неможливо, енергію можна зберігати у водні або аміаку та транспортувати до Європи.
Це також забезпечить ЄС більшим обсягом зеленого водню, щоб допомогти декарбонізувати сильно електрифіковані сектори, включаючи авіацію та важку промисловість.
Європа «ніколи не зможе виробляти власний водень у достатніх кількостях», — сказав Тіммерманс.
Він додав, що кращим варіантом для Європейської комісії є зелений водень, вироблений з відновлюваних джерел енергії, але блакитний водень, вироблений з викопного газу з поглинанням і зберіганням вуглецю для боротьби з викидами, також буде тимчасовим варіантом.
Інновації
Тіммерманс також попередив законодавців, що енергетичній системі Європи доведеться адаптуватися, щоб дозволити приплив відновлюваних джерел енергії та збалансувати їх гнучкість. Сюди входять «розумні» мережі, які забезпечують двосторонній потік електроенергії та зменшують піковий попит, збільшення обсягу зберігання – акумулятори, а також водень та аміак.
Процес виробництва водню з води та електрики – електроліз – також має стати більш ефективним, сказав Тіммерманс.
«Суть у тому, що воднева економіка не буде функціонувати, якщо не буде вирішено проблему мереж і зберігання, це зрозуміло, тому що ви будете генерувати багато електроенергії в місцях, де вам не потрібна електроенергія, тож вам необхідно отримувати енергію там де це потрібно, тож якась частка буде в чистій електроенергії, але частина пройде через електроліз до водню, аміаку або суміші», – пояснив він.
Але інші менш переконані у водневому майбутньому. На зустрічі євродепутат-центрист Нільс Торвальдс застеріг від «водневого хайпу» в Європі, вказавши на повідомлення про витік водню та його вплив як парникового газу.
Дослідження, проведене Департаментом стратегії бізнесу, енергетики та промисловості Великобританії, попередило, що водень, у кращому випадку в шість разів гірший для клімату, ніж CO2 на відрізку в 100 років.
«Я думаю, що ми повинні зробити переоцінку того, що ми можемо зробити з водневою частиною енергетики, тому що тепер у мене є відчуття, що ми замріялись про те, що може дати нам водень», – сказав Торвальдс Тіммермансу.
